Обвить тебя плющом, мой друг, хотела б 10/10

Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти

Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти,

Так міцно, щільно, і закрить од світа,

Я не боюсь тобі життя одняти,

Ти будеш мов руїна, листом вкрита, —

Плющ їй дає життя, він обіймає,

Боронить від негоди стіну голу,

Але й руїна стало так тримає

Товариша, аби не впав додолу.

Їм добре так удвох, — як нам з тобою, —

А прийде час розсипатись руїні, —

Нехай вона плюща сховає під собою.

Навіщо здався плющ у самотині?

Хіба на те, аби валятись долі

Пораненим, пошарпаним, без сили

Чи з розпачу повитись на тополі

І статися для неї гірш могили?

Леся Українка

Обвить тебя плющом, мой друг, хотела б

Обвить тебя плющом, мой друг, хотела б

Так сильно, нежно, чтобы скрыть от света.

Я не боюсь разрушить твоё тело —

Пусть старится, моим листом одето.

Он жизнь продлит и защитит от горя,

От непогоды скроет, словно стену,

Которая в ответ ему опорой

Тогда послужит верной и бесценной.

Стене с плющом — как нам теперь с тобою.

А час придёт рассыпаться на камни —

Пусть плющ они схоронят под собою,

Раз некого обнять ему руками.

Зачем стелиться по земле без смысла,

Поверженным, израненным, без силы,

Или, озлясь, на тополе повиснуть

И, иссушив его, свести в могилу.

2014